Мета цієї статті — чітко розставити акценти щодо форм йоду та окреслити межу між користю й потенційним ризиком. Це особливо важливо для пацієнтів, які планують самостійно приймати йодовмісні добавки.
Скільки йоду потрібно насправді
Рекомендована добова норма для дорослих — близько 150 мкг.
Верхня безпечна межа — приблизно 1100 мкг на добу (1,1 мг). Тривале перевищення може порушити роботу щитоподібної залози.
Для порівняння, традиційний японський раціон, багатий на морські водорості, забезпечує до 1200 мкг йоду на добу — це вже погранична зона, у якій у частини населення спостерігається як гіпотиреоз, так і тиреотоксикоз.
1. Елементарний йод (зовнішнє застосування)
– Спиртовий розчин 5 % містить приблизно 6000 мкг у кожній краплі. Застосовується виключно зовнішньо — для обробки шкіри або епізодичних полоскань (наприклад, 2 краплі + 10 г солі на склянку теплої води). Проковтувати не можна через ризик опіку слизової та токсичного передозування.
– Розчин Люголя (водний або спиртовий) наносять на мигдалики ватним тампоном або використовують у вигляді спрею — не більше 3–4 разів на добу.
Показання: гострий тонзиліт, обробка ран.
Ризики: легко перевищити добову норму, можливе подразнення слизових оболонок.
2. Неорганічні йодиди (синтетичні форми)
Калію йодид, натрію йодид, кальцію йодид — препарати у формі капсул або таблеток по 100–200 мкг.
Калію йодид у дозі 65 мг застосовується лише в умовах радіаційної небезпеки та призначається офіційно.
Показання: профілактика в регіонах із дефіцитом йоду, вагітність, веганський раціон.
Ризики: при аутоімунному тиреоїдиті, токсичному або вузловому зобі самолікування протипоказане — можливий тиреотоксикоз.
3. Органічні джерела йоду
Ламінарія (келп), фукус, налемарин — водорості у вигляді сухого порошку або екстракту. Йод у зв’язаній формі всмоктується повільніше, що дозволяє організму засвоїти лише необхідну кількість.
Фейхоа — наземний фрукт із високим вмістом йоду (приблизно 30 мкг на 100 г).
Переваги: менший ризик передозування.
Недоліки: нестабільна концентрація йоду; ризик наявності важких металів при забрудненому джерелі сировини.
4. Йод, зв’язаний з білком
Казеїнат йоду (наприклад, Йод-Актив®) — йод зв’язаний із молочним білком. Забезпечує поступове вивільнення та знижує подразнення шлунково-кишкового тракту. Зручний для тривалої профілактики.
5. Йодовмісні контрастні речовини (радіологія)
Вводяться внутрішньовенно під час КТ або ангіографії, містять десятки міліграмів йоду. Виводяться з організму протягом 24–48 годин. При хронічній нирковій недостатності або вузловому зобі слід завчасно повідомити лікаря.
Як зрозуміти, чи потрібен вам йод додатково
- Географія: Карпатський і центральний регіони України мають низький вміст йоду в ґрунті.
- Раціон: відсутність морепродуктів у харчуванні (менше 2 разів на тиждень), веганство, безсольова дієта.
- Стан здоров’я: вагітність, лактація, планування вагітності.
- Лабораторія: аналіз сечі на йод (мкг/л). Показник < 100 мкг/л — ознака дефіциту.
Важливо: за наявності вузлів, тиреоїдиту Хашимото чи гіпертиреозу — йодовмісні добавки лише після УЗД та консультації ендокринолога.
Практичні рекомендації
- Для базової профілактики дорослим → калію йодид 100 мкг під час сніданку, курсом 3 місяці восени-зимою, потім — контроль ТТГ.
- Якщо приймаєте БАДи → капсули з ламінарією (стандартизовані на 150 мкг), за наявності сертифіката на вміст важких металів.
- При першінні або гнійних пробках у горлі → зранку одноразове полоскання солоно-йодним розчином, вдень — водний хлорофіліпт 1 %. Не змішувати й не ковтати.
- Не поєднуйте кілька форм йоду: якщо вже приймаєте 200 мкг у таблетці, не потрібно додатково щодня вживати водорості.
Щитоподібна залоза потребує стабільності, а не різких коливань. Йод необхідний, але лише у правильній формі, в безпечних дозах і при індивідуальному підході.
Написати коментар